Молитва...
 
 
 
 
 
 
   Flag Counter
 
 
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
 "Почуй, о Господи, мій голос, коли взиваю!"
                                                                    (Пс.27(26),7)
   Додому      Молитви      Види молитви


                                                     Види молитви
 
 
 
        Прослава

  Молитва прослави є плодом спілкування з Богом та усвідомлення Його невимовної величі, несказанної доброти й милосердя до людини. Відчувши себе у світлі Божої слави, ми висловлюємо своє духовне захоплення в молитві прослави : "Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь".
  Святий Іриней Ліонський навчає, що людина покликана прославляти Господа, оскільки була створена для того, щоб бути причасником Його слави. "Хто є у світлі, той не просвічує (світло), але сам стає просвічений та очищений. Подібно й служіння Богові нічого не додає самому Богові, оскільки Він не потребує пошани від людини ; проте хто йде за Ним і Йому служить, тому Він дарує життя, нетління та вічну славу (...). Отож Він нас створив і приготував для того, щоб, коли ми будемо з Ним, ми були учасниками Його слави". "Жертвуй Богові хвалу (...). Хто жертвує хвалу, той Мене прославляє ; і хто по правді ходить, тому явлю Я спасіння Боже" (Пс. 50 (49), 14.23).
  Плодом молитовної прослави є те, що Господь просвічує нас і сповнює світлом Його неприступної слави. Людина, яка прославляє Господа, уподоблюється до Того, Кого прославляє. Про це навчає апостол Павло, кажучи : "Ми ж усі, мов дзеркало, відкритим обличчям віддзеркалюємо Господню славу й переображуємось у Його образ, від слави у славу, згідно з діянням Господнього Духа" (2 Кр. 3, 18).

 
 
        Благодарення (подяка)

  Молитва благодарення випливає з усвідомлення людиною того, що все те, ким вона є і що вона має, є даром Божим. Лише стоячи перед обличчям Творця в молитві, ми можемо збагнути, що це Він "від небуття до буття нас привів, і коли ми відпали, ...знову нас підняв, і не перестав творити все, поки нас на небо не привів, і майбутнє Царство... дарував". Відповіддю людини на такі безмежні Божі дари є вдячний оклик її серця до свого Творця і Спасителя за Його діло сотворення і спасіння. "Я буду дякувати Тобі, о Господи, мій Боже, всім моїм серцем і прославлятиму імя Твоє навіки, бо милість Твоя велика надо мною і Ти вирятував мою душу з найглибшого Шеолу" (Пс. 86, 12-13).
  Вершиною благодарення Бога є Божественна Літургія, на яку збирається Церква, звершуючи Євхаристію. Саме слово "євхаристія" означає благодарення, тому брати участь у Євхаристії означає бути причасником теж і вселенського благодарення Христової Церкви. Євхаристійною молитвою Церква молиться до Отця Небесного : "За все це дякуємо Тобі, і єдинородному Твоєму Синові, і Духові Твоєму Святому за всі Твої добродійства, вчинені нам, які ми знаємо і яких не знаємо,- явні і неявні".
  Досвід глибоко пережитої молитви благодарення передає нам святий Василій Великий : "Коли ж від природи нам притаманна прихильність і любов до добродійників і ми зважуємося на всілякі труди, щоб віддячити за вчинені нам благодіяння, то яке слово здатне сповна охопити Божі дари? Їх так багато, що неможливо й полічити! Вони такі значні й вагомі, що вистачить й одного, щоб ми відчували обовязок бути вдячними Тому, Хто їх надав".

 
 
        Молитва покаяння

  Молитва покаяння - це не лише вияв жалю за провини, а й прибігання особи, що кається, до свого Творця : "Як лань прагне до водних потоків, так душа моя прагне до Тебе, Боже" (Пс. 42, 2). Покаянний стан людини містить три частини : 1) навернення - відвернення від гріха та повернення до життя в Богові ; 2) очищення - уздоровлення від пристрастей та очищення від наслідків гріха ; 3) єднання з Богом у спогляданні. Кожній з цих частин властиві відповідні за формою, змістом і глибиною покаянні молитви.
  Покаянні молитви складаються зазвичай із двох частин. Спочатку каяник усвідомлює, ким є Господь, визнає Його велич, святість, чистоту й діяльне милосердя до грішника. Тоді каяник пізнає різницю між святістю Бога і власною гріховністю, неподібність власної особи до Бога. "Ти праведний у всьому, що вчинив єси нам (...). Бо згрішили ми, вчинили беззаконство, від Тебе відступивши" (Дан. 3, 27.29). Покаянна молитва полягає в проханні грішника  про помилування, щоб з допомогою благодаті Святого Духа осягнути подобу Божу й поєднатися з Богом. Прикладом покаянної молитви є слова митаря : "Боже, змилуйся надо мною грішним!" (Лк. 18, 13). Найчастіше вживаною такою молитвою є літургійне взивання "Господи, помилуй".
  Найкращим і найповнішим взірцем покаянної молитви є Великий канон святого Андрея Критського. Це старовинна школа як спільнотної літургійної, так і особистої покаянної молитви. Ця молитва містить у собі покаянні роздуми над текстами Святого Письма, морально-аскетичні повчання та заклики, відображає глибоке зворушення і досвід каяття. Канон має особливий розспів і супроводжується покаянними жестами - великими поклонами (метаніями). Таким чином у динаміку покаянної молитви залучена вся людина - з її інтелектом, волею, 
почуттями і тілом. Плодом такої покаянної молитви є здатність прийняти благодать навернення, очищення та єднання з Богом - внутрішнє переображення особи, що молиться.

 
 
        Молитва прохання

  У спілкуванні з Богом  прохання займає важливе місце. Перед Своїми страстями Христос молився до Отця за всіх апостолів, просячи, щоб Отець беріг їх, аби вони були одно (пор. Йо. 17, 11), а також за всіх нас - тих, що через слово апостолів увіруємо в Нього (див. Йо. 17, 20-21). У Божественній Літургії Церква просить Бога про спасіння цілого світу в єктеніях-проханнях.
  Закликаючи нас звертатися з проханням до Бога : "Просіть, і дасться вам (...), кожний бо, хто просить, одержує" (Мт. 7, 7-8), Христос одночасно запевняє нас у тому, що Отець небесний уже знає, чого нам треба, перш ніж ми попросимо в Нього (див. Мт. 6, 8). Для нас молитва прохання важлива тим, що ми вчимося того, про що саме слід просити Бога. Церква звертається до Бога, щоб Він дарував нам "прохання на спасіння". Іноді люди звертаються в молитві до Бога з вимогою безумовного виконання їхніх бажань і потреб. Справжнє прохання, однак не є вимогою, а означає готовність прийняти Божу відповідь у повній довірі до Нього, усвідомлюючи, що Бог завжди дарує те, що нам потрібно (пор. Лк. 12, 30).
  Часом може здаватися, що Бог не вислуховує наших прохань, однак навіть тоді треба бути витривалим у молитві. Молитва переображує того, хто молиться, робить його витривалим у доброму, вчить про те, що йому справді потрібне, і робить відкритим на Божу волю. У витривалій молитві Господь вчить нас зростати від прохання сповнити нашу волю до бажання прийняти Його волю : "Ннхай буде воля Твоя". Святий Йоан Золотоустий заохочує до витривалої молитви : "Коли ти молишся і будеш вислуханий, то далі молися, щоб Богові подякувати ; якщо не будеш вислуханий, то не покидай молитви, щоб бути вислуханим... Тож самою потребою Він спонукає тебе частіше з Ним говорити й віддаватися молитві".