Молитва...
 
 
 
 
 
 
   Flag Counter
 
 
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
 "Почуй, о Господи, мій голос, коли взиваю!"
                                                                    (Пс.27(26),7)
   Додому      Молитви

                           
                                 Молитва в духовному житті

  Молитва - один із важливих виявів духовного життя. Разом із постом і милостинею молитва є частиною духовної боротьби. Молитва утверджує людину в добрі та вводить її у богоспілкування. Великим благом для людини є молитва - глибинний звязок любові з Богом. "Молитва за своєю сутністю - це спілкування та єднання людини з Богом, а за своєю дією вона підтримує світ і поєднує його з Богом".
  Молитва - це розмова з Богом, яку розпочинаємо не ми, а Бог. Він постійно промовляє до нас через Свого Сина (пор. Євр. 1, 1), хоч ми не відразу це зауважуємо. Коли батьки, схиляючись над колискою, розмовляють із немовлям, то спочатку воно ще не розуміє значення слів. З часом дитя почне його розуміти й намагатиметься наслідувати почуті звуки. Так дитина навчиться говорити. Однак цього не сталося б, якби батьки першими не заговорили з дитиною.
  Так і ми починаємо промовляти до Бога у відповідь на Його Слова до нас. Поступово через практику молитви Бог навчить нас, що розмова розпочинається не з наших слів, а з нашого слухання. Крім уміння слухати, молитва вчить нас ще одного вміння - вважати почуте від співрозмовника важливішим від того, що кажемо ми.

                                            Ступені молитви

        Тілесна молитва

  Тілесна молитва здійснюється через промовляння слів, молитовні жести й постави тіла. До них належать : знак хреста, поклони, коліноприклоніння, молитовне складання рук і стояння. Через ці дії тіло людини також бере участь у молитві. Молитовна постава людини сприяє зосередженню думок і їхньому піднесенню до Бога. Тіло повинно набути образу тієї молитви, до якої готується душа. Наприклад, коли прославляємо Бога, то стоїмо, а коли сповідуємо свої гріхи й просимо прощення - стаємо навколішки.

        Молитва ума

  Наступним ступенем молитви є молитва ума, яка полягає в зосередженні уваги на вимовлених словах. Ум - це найвища сила душі, якою вона споглядає невидимий світ. Ум, пробуджений молитвою, віднаходить у словах молитви внутрішній сенс і своєю увагою зосереджується на ньому. За допомогою ділання ума, тобто внутрішньої уваги та розуміння, ми охороняємо себе від лукавих помислів і звертаємося лише до Бога, усвідомлюючи Його присутність. У молитві ума Бог дає нам пізнати наші думки, бажання та почуття. Молитва ума дозволяє людині позбутися залежності від спогадів, фантазій, контролювати помисли й зосередити увагу на самій молитві.
  Ділання ума приводить до того, що слова молитви все повніше промовляють до нас. Зявляється прагнення прислухатися до кожного слова, уповільнюючи молитву. Коли ум ще не готовий до постійної внутрішньої уваги й розсіюється, духовні Отці радять повернутися в молитві до місця, з якого почалося розсіяння, і знову, але вже уважно, повторити молитву. Внутрішній сенс цих повторень полягає в тому, щоб створити можливість для глибшої молитви, тобто для переходу від зовнішньої тілесної молитви до молитви ума.

           Молитва серця

  Молитва серця - це молитва яка охоплює усю людину, її внутрішнє "я". Молитва серця творить постійний звязок людини з Богом і тому є безперервною. До цього й закликає апостол Павло: "Моліться без перерви" (1 Сл. 5, 17). Через такий звязок із Богом людина сподобляється Божої благодаті, відчуває Божу любов і духовну радість. У молитві серця людина пізнає Бога як Отця, себе як Його дитину, а всіх людей як своїх братів і сестер - дітей одного й того ж самого Отця.
  У молитві серця людина поступово переходить від молитви як окремої дії до молитви як внутрішнього стану постійного перебування з Богом. Людина вже не потребує багато слів для молитви. Прикладом такої молитви серця є "Ісусова молитва": Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного (нас грішних).
  Плодами молитви серця є зцілення людини - повернення їй цілісності. Молитва не відокремлює людину від життя, а навпаки, охоплює все її життя, вносячи в нього спокій і рівновагу.

         Споглядальна молитва

  Найвищим ступенем молитви є споглядальна молитва - молитва без слів, яка є даром Святого Духа. Цей дар може прийняти тільки той, хто вповні очистив свої ум і серце з допомогою досвідченого духівника. Коли людина на молитві в глибині свого серця зустрічається з Богом, то вона безпосередньо, "обличчям в обличчя" (1 Кр. 13, 12), "бачить" Того, в Кого увірувала, перебуває в Його присутності. Апостол Павло прирівнює цей новий стан людини до "бачення" Бога. Споглядальна молитва полягає в тому, що Бог дає людині бачити Себе, отже вона полягає в "баченні" Невидимого. Звичайно, не йдеться про зовнішнє бачення очима тіла. Споглядання починається в тиші, яку людина осягає через відмову від використання слів, образів і понять, породжуваних мисленням.
  У споглядальній молитві людина глибше відчуває той божественний Первообраз, на який вона сотворена. Перебування людини з Богом приводить до того, що вона поступово набуває Божого способу бачення речей. Ум людини не здатний споглядати Бога, доки неспокій думок тривожить його. Святі Отці порівнювали неспокій думок із хвилями на морі : доки море хвилюється, доти вода мутна ; натомість коли море спокійне, крізь воду видніється дно.