Молитва...
 
 
 
 
 
 
   Flag Counter
 
 
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
 "Почуй, о Господи, мій голос, коли взиваю!"
                                                                    (Пс.27(26),7)
   Додому      Молитви      Місце і час молитви
 

Місце і час молитви
 
 
 
        Усамітнення для молитви

                                           "Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату" ( Мт. 6, 6)

  Цю пораду Христос дав під час Нагірної проповіді. Отці духовного життя часто тлумачили ці слова, розуміючи їх як скерування уваги вглиб себе. Про внутрішню увагу йдеться в заклику святого Василія Великого "Уважай на себе", до неї нас постійно закликають літургійним "Будьмо уважні" ("Воньмім"). Наш найперший відгук на такий заклик - це очевидно посилити увагу до того, що відбувається всередині нас.
 
 
 
        Як часто маємо молитися?

                                                                                     "Моліться без перерви" ( 1 Сл. 5, 17 )

  Церква провадить людину на шляху її молитви та пропонує спертися на набутий молитовний досвід. Полягає він у тому, що треба відвести для розмови з Богом конкретно окреслений час, мінімально - двічі на день, уранці та ввечері. Відповідно підібрані тексти вечірніх і ранкових молитов містяться в "Молитовнику", де поміщено й інші молитви, які супроводжують життя віруючої людини упродовж цілого дня. Молитва є головним правилом життя. Молячись частіше, ми поступово зближуємо між собою молитву і свої щоденні справи, щоб у перспективі молитва стала для нас важливою щоденною справою, а всі інші справи сповнилися духом молитви. Тому молитва і праця є двома взаємопов’язаними аспектами християнського способу життя. Життя християнина, насичене спілкуванням з Богом, перетвориться у свято, стане часом власного освячення й переображення світу.

 
 
        Молитовне чування

                                                                              "Блаженний, хто пильнує" ( Од. 16, 15 )

  "Чувайте й моліться, щоб не ввійшли в спокусу" ( Мт. 26, 41; Мр. 14, 38 ), - застерігав Христос апостолів у Гетсиманському саді, а в притчі про Десятьох дів попереджав: "Чувайте, отже, не знаєте бо ні дня, ні години" ( Мт. 25, 13 ). Образ сну духовні отці використовували для змалювання стану грішної людини, котра "в гріхах заснула на смерть". Через гріхи людина "поринає в сновидіння" власних оман. Якщо гріховний "сон" триватиме, то закінчиться "смертю" - повною неспроможністю людини до добра та небажанням його творити.
 
 
 
        Взаємозв’язок між молитвою і постом

                                                                    "Молитва з постом - річ добра" ( Тов. 12, 8 )

  Христос у Євангелії наголошує на взаємозв’язку між молитвою і постом для подолання впливу лукавого на людину, тобто звільнення від гріха: "Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом" ( Мр. 9, 29 ). Святі Отці підкреслювали невіддільність посту від молитви: "Наскільки відбереш від тіла, настільки додаси душі підживитися духовною силою". Через піст ми стримуємо й обмежуємо "зовнішню людину", щоб через молитву почала розвиватися "внутрішня". Коли молитва відокремлена від посту, то внутрішня людина не має належних умов для розвитку.
 
 
 
        Молитва перед іконами

                                "Освіти світлом Твого обличчя слугу Твого" ( Пс. 31 ( 30 ), 17 )

  Ікони служать молитві, щоб до міри духовного зростання поступово перейти від віри в Таїну Бога до споглядання  Його "обличчям до обличчя". VII Вселенський собор навчає, що Бога пізнаємо через Сина Божого - Слово та Образ Отця. Кожен зі шляхів богопізнання є однаково важливим і вартісним. У молитві перед іконами головним "органом" спілкування з Богом є не уста, які вимовляють слова, а очі, якими дивимося на зображення, щоб споглядати зображену Особу. Як і словесна молитва, молитва перед іконами є поступальним процесом, образом якого є драбина ( ліствиця ).